Психолог Катерина Клюшниченко: Зараз навколо багато горя й болю, тому силою притягувати відчуття свята не варто

Психолог Катерина Клюшниченко в інтерв'ю УНІАН розповіла, як на новому місці відчути дім, як впоратися з депресією та мотивувати себе жити далі, та як правильно ставити перед собою цілі, коли навколо біль та руйнування.

Зазвичай у грудні українці починали готувалися до Нового року та Різдва, усі перебували в передчутті дива. Проте 24 лютого докорінно змінило нас та все наше життя. Катерино, скажіть, чи доречно у воєнний час святкувати?

Новий рік - це свято радості, тепла, сімейного затишку, традицій, які передаються з покоління в покоління, віри в чудо. Хіба не за ці цінності й не за наше життя йде боротьба зараз? Мені здається, що саме за життя - не колись там, а сьогодні. Тож, звісно, відзначати свято життя доречно. Але тут важливе розуміння, у який час це відбувається. Тому це треба робити з повагою до тих, хто віддає життя, або не має змоги святкувати.

Ви маєте рацію, але чомусь не покидає відчуття, що таким чином ми можемо образити військових, які щодня ризикують своїм життям.

Думаю, річ у тім, як саме мирне населення святкує. Якщо це відбувається зі збереженням сімейних традицій, цінностей самого свята, шануванням тих, хто на війні боронить наш спокій, то це буде доречним. Звісно, феєрверки, вживання забагато алкоголю та голосні нічні святкування зараз - це просто недоречно, а неправильно. 

Усі жахи, які доводиться переживати українцям під час війни, сильно відбиваються на нас. Коли ворог бомбить наші міста, вбиває мирне населення, знищує інфраструктуру, настрій зовсім не святковий. Можете дати пораду, як його поліпшити? 

Не обов’язково він має бути. Зараз багато горя й болю навколо кожного з нас. Тому силою притягувати відчуття свята не варто. Думаю, для людини, яка такого святкового настрою не має, буде найкращим просто дозволити собі відчувати те, що відчуває, прислухатись до власних душевних потреб. Можливо, зараз всередині багато болю, переживань та страждань. Про яке тоді святкування може йти мова? Тож треба дати такій людині "дозвіл" не святкувати, а просто бути спостерігачем того, що відбувається навколо.

Зараз багато хто став фаталістом. Чи правильно це? І як мотивувати себе жити далі?

З одного боку, це добре, бо людина розуміє, що війна та хід війни не залежить від неї, і це допомагає знижувати рівень тривожності. Але з іншого боку важливо брати на себе відповідальність за себе, за якість власного життя. Крайність у всьому не є здоровою. 

Краща мотивація - це пошук нових сенсів. Відбулось багато руйнувань в нашій психіці, старі шаблони вже не діють, і краще, що може зробити людина, щоб змотивувати себе жити далі - це відшукати нові сенси, нові орієнтири, на що людина може спиратись у такі важки часи. Тут може бути все, що завгодно: рідні та друзі, спілкування з ними, улюблена робота, волонтерство, піклування про своє тіло… Тут немає вірного чи ні. Є те, що важливо саме для людини.

У позаминулому році, або торік, підбиваючи підсумки, ми говорили, що раніше було краще. Як не впасти у депресію, аналізуючи цей рік?

Цей рік дуже важкий для кожного, і так чи інакше війна вплинула на психіку кожної людини. Щоб не впасти в депресивний стан, важливо бачити те хороше, що відбулось у нашому житті попри біль та тугу, які є в кожного з нас. 

Мені дуже подобається порівняння нашого життя зараз з квартирою з кількома кімнатами. В одній кімнаті темно, боляче, страшно… Там темні шпалери, сиро та холодно. Там багато болю, переживань за майбутнє, і втрати, багато втрат. Але в цій квартирі є й інша кімната. Вона може бути просторою та світлою - наше мирне життя. Ми живемо саме там, дозволяємо собі відзначати Новий рік, підтримуємо економіку країни, донатимо, спілкуємось з друзями, радіємо разом з дітьми, працюємо. В цій кімнаті можна знайти сенси, знайти, на що спиратись, тут можна допомогти собі. Але це не скасовує того, що є інша кімната, там, де боляче.

Щоб не впасти в депресію, важливо балансувати між життям в одній кімнаті та життям в іншій. Одне не заміняє іншого. Може бути одночасно боляче від втрати та радісно за те, що життя є. Тому балансувати – це й означає не впасти в депресію. Не закритись лише в одній кімнаті.

Зимові свята вважаються сімейними, родинними, проте більшість українців святкуватимуть поза домом. Дасте кілька порад, як впоратися з тугою за домом та зустріти новий рік за таких умов?

Тужити за домом - це нормально. Важливо звернути увагу на те, що може надати людині відчуття дому. Спробуйте подумати, що дім означає саме для вас. Наприклад, які аромати там, якого кольору посуд на святкуванні, які мають бути враховані традиції, які люди мають бути поруч, і що з цього можна зараз - у тому місці, де людина перебуває… Можна відчути себе як вдома. 

Ба більше, іноді якесь нове місце з часом може стати домом, але все це не скасовує туги є за минулим мирним життям та, можливо, за людьми, які були в цьому житті. 

Згадуйте та сумуйте, це нормально. Але при цьому живіть та знаходьте поруч щось, що буде наново вибудовувати у вас відчуття свята та домівки.

Не так легко це зробити, коли ти перебуваєш за сотні кілометрів від своїх рідних.

Знову ж таки, пам'ятайте, що є не тільки одна темна кімната. Попри війну, хтось з’їздив відпочив, хтось виїхав за кордон та зміг помандрувати, хтось зміг дати дітям тимчасове англомовне/іспаномовне/німецькомовне середовище задля всестороннього розвитку та навчання, хтось одружився, а хтось розлучився (бо нарешті зрозумів що немає сенсу, зміцнів в цьому, і тепер має змогу знайти людину ближчу за духом), а хтось у незнайомцях зміг отримати неймовірну підтримку і тепер має за щастя мати таких рідних за духом людей!

Попри війну, життя триває, воно не зупинилось. Навіть на фронті люди знаходять кохання, пишуть вірші, співають та слухають музику. Говорити та думати під час війни тільки про війну - шлях до депресії. Важливо горювати, але при цьому жити життям, сповненим тепер новими сенсами. Життям, яке тепер завжди буде з відголосом болю, війни. 

Але насправді у війні більше життя, ніж ми вважаємо. Тут так багато смерті, болю і знущань… Але й так багато справжнього, того, що так важливо цінувати.

Розкажіть, як правильно ставити цілі на новий рік?

Мені здається, що найважливіше у цілях зараз - це спиратись на свої нові цінності, і тільки через ці цінності вибудовувати мету. Запитайте себе: "Що саме мені важливо зараз? Які сфери життя вийшли на передній план? Як підтягнути ті сфери, які провисають зараз, враховуючи свої нові цінності?". 

Багатьом, наприклад вже не достатньо просто поставити за ціль "заробляти гроші". У них змінилось сприйняття світу і вони побачили, що гроші - це ще й про неймовірну допомогу, про те, що можна врятувати комусь життя. І тепер людині важливо враховувати свої нові погляди для того, щоб збудувати правильну для себе ціль. Наприклад, правильною ціллю для такої людини може стати мета заробити певну суму грошей і при цьому обов’язково вкладати їх в якийсь благодійний проект. 

Хтось переоцінив важливість сімейного контакту. І тепер час разом, якість цього часу дуже важлива. Такій людині правильно мати за ціль - проводити якомога більше якісного часу з сім’єю та рідними. Спланувати для себе, як саме поводити якісно час разом, з ким саме це робити. 

Тепер варто обов’язково враховувати цінність самого життя, цінність себе у житті, цінність близьких у житті, цінність свободи й незалежності. І тоді цілі, на мою думку, будуть вірними.

Діана Могилєвич

УНІАН в Google News